8. СПИСКИ ПОВОРОТЦІВ, ЇХНЯ ДОРОГА ТА ПРИБУТТЯ ДО ЄРУСАЛИМУ
Оце голови родин і родовід тих, що вийшли зо мною з Вавилону за царювання Артаксеркса:
з синів Пінхаса – Гершом; з синів Ітамара -Даниїл; з синів Давида – Хаттуш;
з синів Шеханії; з синів Пароша -Захарія, і з ним записаних у родовідні списки – 150 чоловік;
з синів Пахат – Моава Елеоенай, син Зерахії, і з ним 200 чоловік;
з синів Затту Шеханії, син Яхазіела, і з ним 300 чоловік;
з синів Адіна, Евед, син Йонатана, і з ним 50 чоловік;
з синів Елама, Ісая, син Аталії, і з ним 70 чоловік;
з синів Шефатії, Зевадія, син Михаїла, і з ним 80 чоловік;
з синів Йоава, Овдія, син Єхієла, і з ним 218 чоловік;
з синів Баннія Шеломіт, син Йосифії, і з ним 160 чоловік;
з синів Бевая, Захарія, син Бевая, і з ним 28 чоловік;
з синів Азгада, Йоханан, син Гакаттана, і з ним 110 чоловік;
з синів Адонікама, згодом прибулі, й оце їхні ймення: Еліфелет, Єїел і Шемая, і з ними 60 чоловік;
з синів Бігвая, Утай та Завуд, і з ними 70 чоловік.
Я їх зібрав коло ріки, що вливається в Агаву, і там простояли ми табором три дні, і як я переглянув народ і священиків, не знайшов там із синів Леві нікого.
Тоді я послав по Еліезера, Арієла, Шемаю, Елнатана, Яріва, Елнатана, Натана, Захарію й Мешуллама – провідних мужів, і по Йоаріва та Елнатана – учителів.
І дав я їм наказ для Іддо, голови над місцевістю Касіфія, і вклав їм в уста слова, що мали говорити до Іддо та його братів – нетінеїв у місцевості Касіфії, щоб вони привели нам прислужників для дому нашого Бога.
І привели вони до нас, бо добродійна рука Бога нашого була над нами, розумного чоловіка, з синів Махлі, сина Леві, сина Ізраїлевого, тобто Шеревію та його синів і його братів, 18 душ, –
і Хашавію й з ним Ісаю з синів Мерарі, і братів його та їхніх синів, двадцять;
а з нетінеїв, що їх призначив був Давид та князі до послуги левітам, 220 нетінеїв, усіх призначених за йменням.
Там же коло ріки Агави оповістив я піст, щоб нам упокоритись перед Богом нашим та просити в нього щасливої дороги для себе, для наших дітей та для всього нашого майна,
бо мені було сором прохати в царя супроводу та кіннотчиків, щоб захистити нас від ворога в дорозі; бо ми, говоривши з царем, сказали: «Рука нашого Бога над усіма тими, що його шукають їм на добро, але його сила й гнів його на всіх тих, хто його покидає.»
Постили ми ото й просили Бога нашого про те, й він вислухав нас.
Тоді вибрав я 12 із головних священиків: Шеревію, Хашавію і з ними десятьох з братів їхніх,
і відважив їм срібло, золото й посуд, – дари для дому Бога нашого, що їх дали: цар, його дорадники, князі його та всі ізраїльтяни, які там були.
Відважив я, отже, їм на руки: срібла 650 талантів, срібного посуду на 100 талантів,
золотих чаш – 20 по 1000 драхм, і 2 посудини з кращої блискучої міді, дорогої, як золото.
Я сказав їм: «Ви посвячені Господеві, й посуд святий, і срібло та золото – добровільний дар Господеві, Богові батьків ваших.
Бережіть же його невсипуще, доки не здасте на вагу перед головними священиками, левітами й головами родин Ізраїля в Єрусалимі, в кімнатах дому Господнього.»
Тоді священики й левіти забрали зважене срібло, золото та посуд, щоб нести його в Єрусалим, в дім Бога нашого.
А рушили ми від ріки Агави дванадцятого дня першого місяця, щоб іти в Єрусалим, і рука Бога нашого була над нами й спасала нас від руки ворога й тих, що на нас засідались у дорозі.
Прийшовши в Єрусалим, перебули ми там три дні.
Четвертого ж дня зважене срібло, золото й посуд у домі Бога нашого переважено на руки Меремота, сина Урії, священика; а з ним був Єлеазар, син Пінхаса, з ними же Йозавад, син Ісуса, і Ноадія, син Бінуя, левіти.
Все було почислено й зважено та й записано все в той же таки час.
Сини неволі, що повернулися з вигнання, принесли на всепалення Богові Ізраїля 12 волів за всього Ізраїля, 96 баранів, 77 ягнят та 12 козлів у жертву за гріх – усе це на всепалення Господеві.
Вони передали царський наказ царським сатрапам та начальникам заріччя, а ці підтримували народ і дім Божий.
9. ШЛЮБИ З ЧУЖИНЕЦЬКИМИ ЖІНКАМИ. ПОКАЯННА МОЛИТВА ЕЗРИ
По закінченні приступили до мене старшини, мовивши: «Народ Ізраїля, священики й левіти не відділились від народів цих країв з їхніми мерзотами: від ханаанян, хеттитів, перізіїв, євусіїв, аммоніїв, моавитян, єгиптян та аморіїв,
бо побрали їхніх дочок за себе й за своїх синів і змішали святе сім’я з народами країв, і в цьому злочині рука старшин і правителів була перша.»
Почувши ці слова, роздер я на собі одежу й плащ, рвав на голові й на бороді волосся й сидів смутний.
І зібрались коло мене всі, що боялись слів Бога Ізраїля через злочин переселенців, я ж сидів сумний до вечірньої жертви.
А під час вечірньої жертви підвівсь я з мого смутку й, у розірваній одежі та плащі, впав на коліна й зняв руки свої до Господа, Бога мого.
і промовив: «Боже мій! Я соромлюсь і стидаюсь підвести обличчя моє до тебе, Боже мій, бо беззаконня наші розмножились понад нашу голову, і провина наша сягає аж до неба.
Від часів батьків наших ми у великій провині аж по цей день, за беззаконня наші ми були видані, ми, царі наші й священики наші, в руки царів чужоземних, під меч, у полон, на грабунок, на ганьбу, як воно і є нині.
А тепер на короткий час зійшло на нас милосердя від Господа, Бога нашого, і він зберіг наш останок і дав нам сталий осідок у святому своєму місці, тоді як Бог наш прояснив наші очі та дарував нам трохи життя в нашім рабстві,
бо ми раби, але й в нашім рабстві не покинув нас Бог наш. Він прихилив до нас ласку перських царів, щоб дати нам ожити, здвигнути дім Бога нашого, відбудувати його руїни й вивести нам мури в Юдеї та в Єрусалимі.
А тепер – що нам сказати, Боже наш, після цього? Ми бо покинули твої заповіді,
що ти заповідав через слуг твоїх пророків, казавши: Земля, куди ви йдете, щоб заволодіти нею, земля, нечиста брудом народів тих країв, та мерзотами, якими вони її сповнили від кінця до кінця в своїй нечистості.
Тож не видавайте ваших дочок за синів їхніх, ні дочок їхніх не беріть за синів ваших, і не шукайте миру з ними й їхнього добра повіки, щоб вам укріпитись і споживати добро цієї землі та передати її в спадщину дітям вашим повіки.
А після всього, що прийшло на нас за наші лихі вчинки та за наші великі провини, – хоч ти, Боже наш, не покарав нас за мірою беззаконь наших, а дав нам таке спасіння, як оце, –
невже ж ми знову будемо заповіді твої порушувати та ріднитись із оцими мерзенними народами? Чи ти ж не розгніваєшся на нас так, що цілком нас знищиш і не зоставиш нам у живих ні решти, ні останку?
Господи, Боже Ізраїля! Ти справедливий: тому ми й зосталися живими, як воно й є нині. Ось ми перед тобою в наших беззаконнях, бо через них не можна встоятись перед тобою.»
Езри 9, 6: “Боже мій! Я соромлюсь і стидаюсь підвести обличчя моє до тебе, Боже мій, бо беззаконня наші розмножились понад нашу голову, і провина наша сягає аж до неба”